Битва на Калці

Битва на калці досить скудно описана нашими істориками, але це була досить значуща подія в нашій історії. 31 травня 1223 року, військо русинів разом з половецькою кіннотою вийшли назустріч орді. З нашого боку керували військом князь Мстислав Мстиславич Удатний та київський князь Мстислав Романович Старий, а монгольським військом командували Джебе-нойон та Субедей-богатур.

Русино-половецьке військо за своїм якісним складом було на голову вище, аніж монгольське, але монголи використали ефект несподіванки, котрий зіграв вирішальну роль в битві. До битви на Калці, наше військо жодного разу не стикалось із вогнепальною зброєю. В той час монголи вистроїли артилерію і вдарили по кінноті кононадою.

Історики описують, ніби-то половецька кіннота злякалася і почала втікати від монголів, зминаючи ряди русинів. А на наявність вогнепальної зброї намагаються незважати, оскільки гармати монголів не наносили значної шкоди війську. Фвзичної шкоди, можливо, артилерія монголів і не наносила в значній мірі. Але для кінноти, котра ніколи не бачила і не чула гарматних пострілів, цього було достатньо. Необстріляні половецькі коні просто понесли своїх вершників. З появою артилерії, коней почали обстрілювати (стріляти з гармат поряд з ними, щоб вон  звикли до пострілів. Але в битві на калці це і був ефект несподіванки. Саме використання гармат, ік засобу психологічного впливу на кінноту, вирішило результат битви.

Фактично, битва на Калці стала першим, розвідувальним боєм, в якому русини показали себе вправними і грізними воїнами. Адже після втрати кінноти, піхота русинів таки вступила в нерівний бій з монголами і завдала їм таких втрат, що монголам довелось розпочати перемовини. Самі перемовини були ще однією хитрістю, котра вплинула на результат битви. Вони покликали князів на перемовини, пообіцявши, що не пролиють жодної краплі крові, але, варто було князям вийти на перемовини, ік їх схопили.

Битва на Калці відкрила обличчя нового ворога, котрий був брехливий, підступний і не гребував своєю честю, як до цього звикли в наших краях.

Незважаючи на підступну перемогу, пошарпані монголи не наважились йти далі на русь, оскільки розуміли, що настуаного разу в них не буде ані ефекту несподіванки, ані довіри, за рахунок якої було виграно першу битву. Тому монголи рушили на менш потужну Болгарію,

Але болгар вже попередили про артилерію монголів та їх підступність, тому ті не вийшли на відкритий бій, як то було прийнято в цих краях. Вони влаштовували засідки і напади на ворога в той час, коли той пересувався і не міг застосувати артилерію. Врешті, гармати монголів опинились у болгар, а згодом, саме ці гармати стояли на стінах москви при оболоні від Тохтомиша.