ГОПАК

Сьогодні всім відомий український танець “гопак”. Але, насправді, його походження тісно пов’язане з історією гунів. Справа в тому, що соціально-побутовий устрій гунів передбачав розділення на гуни (дружини). Сама гуна була військовою комуною, в котрій гуни розподіляли всі доходи порівну, а керував дружиною князь. Для утримання контролю над територією, котрою опікувалась гуна (дружина) потрібні були воїни, котрі перебувають на місцях. І такими воїнами були хорти.

Сьогодні словом “хорт”, українці називають породу службових собак, але у давні часи, хорти були цілою кастою, котра населяла Україну. Підготовка хортів була досить складною і відповідальною справою. Іх вишкіл починався змалку і їх ростили справжніми майстрами бойових мистецтв. Для тогоЮ щоб отримати хортів на службу дружині, князі купували їх у майстрів, котрі їх виростили. За гарного хорта, майстри, котрі їх готували, отримували велику плату.

Але при цьому, хорт не був рабом. Отримаіши місце при дружині, хорт отримував землі, господарство і ставав вельможею на ввреній дільниці.Але у випадку війни, хорти скликались до дружини і отримували додаткову платню і частку від здобичі. Фактично, дружина складалась з гунів і хортів. Гуни (дружинники) мали вище положення і керівні посади в дружині, а хорти складали нижчу ієрархію. Було багато майстрів, котрі професійно займались вишкілом хортів. Для цього викупали хлопчиків-рабів у работорговців, приймали сиріт, та готували власних синів. Найбільш відомим місцем вишкілу хортів біла Русь Хортиця.

Коли князі приходили вибрати хортів для служби у дружині, для них влаштовувалась показова демонстрація навиків, котрими володіють хорти. Ця демонстрація проходила під музику і кожен хорт, намагався показати свої осибливі вміння у бойовому мистецтві.

Таке дійство було досить веселим і святковим, тому швидко стало популярною розвагою хортів і після того, як їх вишкіл завершився. А український народ отримав народний танець хортів – гопак.