КАГАН

Найболючіше питання сучасності, несправедливо обріхане російськими пропагандистами, тому що істориками їх назвати неможливо. Титул “каган” для дохристиянської Русі був звичним. саме слово “каган” означало на мові варів “світило” або “світоч”. Ще до недавна, доки в українській мові не вкорінилось слов’янське слово “світильник”, зменшуване від “світило”, українці вживали слова “каганок”, “каганчик” і “каганець”, як зменшуване від “каган”.

Титул “каган” носили і Володимир, і Святослав, і Ігор, і Олег, і сам Рюрик. Але в пізніших переписах літописів слово “каган”, християнські літописці замінили на “Великий князь”.

Російська пропаганда широко розповсюдила брехню про те, що титул “каган” був хозарським, і зліпила міф про існування Хозарського Каганату. Насправді у хозар не було кагана, а був цар.І називалась їх держава “Хозарське царство”. Однак, в одному з наших літописів знайдена фраза “їх цар, каган”. Російська пропаганда використала цей вираз з уточненням, для того, щоб дистанціюватти російську корону від хозар. Але, в ті часи, на русі не знали, що означає слово “цар”, тому при вживанні цього слова, необхідно було уточнювати “каган”, щоб русини розуміли, що воно означає. У шістнадцятому столітті, коли у Росії був цар, ця фраза сприймалась по іншому: вони розуміли слово “цар”, а от слово “каган” для них вже було чужим.

Таким чином, “каган” це виключно русинський титул на відміну від запозиченого з іудаїзму титула “цар”.