Волхв

Історія волхвів розпочалася дуже давно. Ще з часів, коли вогонь було добути дуже важко. Вогонь, здобутий від блискавки, вважався священним і життєдайним. Саме тому, взявши вогонь від дерева, котре загорілось від блискавки, цей вогонь потрібно було берігати і пдтримувати. Саме цю місію, общини довіряли волхвам.

Волхви не були жерцями чи священнослужителями. Волхви не були вчителями, але були хранителями. Волхви зберігали не лише вогонь, а й легенди і історії народу. Часто волхвам доводилося ходиди в інші поселення, щоб принести звідти свіжий вогонь (якщо блискавка запалювала нове дерево, вогонь брався від нього, як свіжий). Тому обмін історіями і знаннями здійснювався через волхвів.

Незважаючи на це, волхви займали одне з найважливіших положень в общині. Їх знання допомагали лікувати, вони були носіями грамотності і традицій. Зрозуміло, що волхви для своєї місії влаштовували капища і храми, і до них ходили не лише послухати цікавих історій, а й щоб навчатися. Фактично, за рахунок волхвів, в общинах була висока грамотність.

Волхви не надавали послуг  і не збирали пожертв. Волхви виконували свою культурну місію в общині, користуючись всіма благами общини на рівні з іншими її членами. За характером діяльності волхви сильно нагадували друїдів і магів, але відмінність від них була суттєвою. Друїди жили своєю окремою общиною, або поодинці, в той час як волхви були тісно пов’язані з громадою і виконували в ній важливу духовну і культурну місію.

Стосовно основної місії волхвів, то вона заключається в накопиченні і збереженні знань общини. Виконання ритуальних функцій, лікування і навчання були другорядними.

Стосовно спроб відтворення вбрання волхвів, то важливо відмітити те, що волхви, на відміну від жерців, не носили особливого одягу, котрий відрізняв би їх від інших людей. Тому намагання введення особливого вбрання для волхвів викликане лише тим, що в сучасності вогхвам приписують функцію жерців, котра їм не була притаманна.