Одна або дворічна рослина з тонкими гіллястими стеблами, сімейства фіалкових (Violaceae).

Листя чергові, черешкові, округлосерцеподібні або довгастоеліптичні.

Квітки поодинокі на довгих квітконіжках. Пелюстки різнокольорові: зазвичай два верхні – фіолетові, два бічні – світло-фіолетові, нижній – жовтий або білий.

Плід – коробочка, що розтріскується трьома стулками. Цвіте з квітня до пізньої осені.

Фіалка зростає усюди в Україні.

Рослина містить глікозид віолакверцитрин (рутин) С27Н30О16: у листі – 0,13%, у стеблах – 0,08%, у корінні – 0,05%, у насінні та квітках – сліди. У квітках виявлено антоціановий глікозид віоланін С36Н37О17. У коренях знайдено алкалоїд віолаеметін.

Трава під час цвітіння містить віолаксантин С40Н56О4, зеаксантин, ауроксантин, флавоксантин, аскорбінову кислоту, сапоніни, а також невелику кількість ефірної олії, що складається переважно з метилового ефіру саліцилової кислоти.

У медицині застосовують траву рослини, яку збирають влітку – з травня до вересня – і висушують. У готовій сировині не повинно бути великої кількості зрілих плодів, квіток, що обсипаються, і коріння рослини.

Фармакологічні властивості та застосування в медицині
Трава фіалки має відхаркувальні та сечогінні властивості. Коріння мають блювотну дію, яке приписують алкалоїду віол аеметину.

Траву фіалки застосовують при бронхітах. З цією метою в народній медицині використовується фіалка польова (Viola orvensis Murray).

Препарати
Настій трави фіалки. Готують так: 20 г трави подрібнюють до розмірів частинок не більше 5 мм, заливають 200 мл води кімнатної температури. Кип’ятять 15 хв, настоюють 45 хв, проціджують, віджимають залишок, додають води до 200 мл.

Приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.

Чай із трави готують наступним чином: траву заварюють окропом у співвідношенні 1:10, нагрівають на водяній бані, не доводячи до кипіння, протягом 5 хв, настоюють 15 хв.

Приймають по 1 столовій ложці 3-5 разів на день.

Траву фіалки застосовують також у вигляді чаю у суміші з іншими рослинами (аверин чай).