Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 30-60 см, сімейство бобових (Leguminosae).

Стебла зазвичай гіллясті від основи, рясно облистяні непарноперистим листям. Коренева система потужна, глибокозалягаюча.

Квітки білі з жовтуватим відтінком, зібрані у вузькі колосоподібні верхівкові кисті.

Плоди – бурі боби, що не розкриваються, короткі, з мало вираженою посередині перетяжкою, насіння коричневе з округлим рубчиком, довжиною 5-6 мм і шириною 4-5 мм.

Цвіте у квітні – травні, плодоносить у червні – липні.

Росте на лісових та піщаних ґрунтах, у пустелях та передгір’ях Середньої Азії, є небезпечним бур’яном у посівах пшениці.

У траві софори міститься пахікарпін C15H26N2; насіння містить софокарпін і матрин.

З промисловою метою заготовляють траву рослини до цвітіння, квітуча і відцвітаюча, з якої отримують пахікарпін.

У медицині застосовують йодистоводневу сіль пахікарпіну. Пахікарпін відноситься до похідних піридину, він є правообертаючим ізомером спартеїну.

Фармакологічні властивості
Основною особливістю дії пахікарпіну є його здатність блокувати н-холінорецептори вегетативних гангліїв, внаслідок чого порушується проведення нервових імпульсів з прегангліонарних на постгангліонарні волокна вегетативних нервів.

Пахікарпін, як і інші гангліоблокатори, пригнічує каротидні клубочки і хромафінну тканину надниркових залоз, а у великих дозах блокує холінорецептори скелетних м’язів, внаслідок чого може викликати блок нервово-м’язової провідності, тобто надати курареподібну дію.

Пахікарпін, як і інші гангліоблокатори, підвищує тонус та посилює скорочення мускулатури матки.

У порівнянні з гангліоблокуючими речовинами, будова яких характеризується наявністю четвертинних атомів азоту (гексоній, пентамін та ін.), пахікарпін, що є двотретинною основою, діє слабше, але добре всмоктується при вживання.

Застосування у медицині
Пахікарпін застосовують при спазмах периферичних судин, зокрема, при ендартеріїті, у тому числі при склеротичних формах.

Призначають внутрішньо по 0,05-0,1 г 2-3 рази на день протягом 3-6 тижнів. Курс лікування за необхідності повторюють через 2-3 місяці.

При сприятливих результатах лікування у хворих припиняються або зменшуються болі, покращується кровообіг у хворій кінцівці: кінцівка тепліє, рожевіє шкіра, з’являється чи посилюється пульсація артерій.

Позитивні результати лікування пахікарпіном спостерігаються також при міопатіях: через 10-12 днів лікування у хворих збільшуються сила та обсяг рухів, з’являються сухожильні рефлекси.

При міопатіях пахікарпін призначають внутрішньо по 0,1 г 2-3 рази на день протягом 40-50 днів.

У разі потреби курс лікування повторюють через 1-3 місяці.

В акушерсько-гінекологічній практиці пахікарпін застосовують для стимуляції скорочень матки.

Кращий ефект спостерігається при родовій діяльності, що почалася, слабкості пологових сутичок і ранньому відходженні навколоплідних вод; у післяпологовому періоді він сприяє інволюції матки та зменшенню крововтрат.

Для стимуляції пологової діяльності пахікарпін призначають внутрішньом’язово або підшкірно по 3-5 мл 3% розчину; внутрішньо призначають рідше, у дозі 0,1-0,15 г на прийом.

При недостатності ефекту введення пахікарпіну повторюють не раніше ніж через 1-2 години. Стимулююча дія настає через 15-30 хвилин після ін’єкції.

У післяпологовому періоді призначають внутрішньо по 0,1 г 2-3 десь у день.

Пахікарпін нерідко використовують при гангліонітах (всередину по 0,05-0,1 г 2 рази на день протягом 10-15 днів).

Можливе побічне явище – біль у серці. Пахікарпін не рекомендується застосовувати при захворюваннях печінки, нирок, гарячкових захворюваннях, розладах серцевої діяльності, стенокардії, а також при вагітності.

Отруєння пахікарпіном проявляється запамороченням, блювотою, болем у животі, головним болем, колапсом та зупинкою дихання, що може розвинутися на тлі відносно легких загальних токсичних явищ.

Нам доводилося спостерігати смертельні наслідки після прийому 10 таблеток (сумарна доза 1 г) пахікарпіну.

Перша допомога при отруєнні – штучне дихання, промивання шлунка, інгаляція кисню.

Необхідна екстрена госпіталізація до спеціалізованого лікувального закладу, оснащеного дихальною апаратурою.