Багаторічна трав’яниста рослина із прямостоячими міцними стеблами 50-80 см висоти, сімейства бобових (Leguminosae).

Листя чергове, непарноперисте, 5-20 см довжини, з точковими залозками. Квітки зібрані в пухкі кисті блідо-фіолетового кольору. Плід – шкірястий прямий або вигнутий боб бурого кольору, 2-3 см довжини та 4-6 мм ширини. Цвіте із червня до серпня.

У коренях та кореневищах міститься 23% гліциризину. Гліциризин відноситься до групи сапонінів, високомолекулярних, безазотистих, глікозидоподібних речовин.

Молекула сапоніну складається з цукру та аглікону сапоїніну. Калієва та кальцієва солі триосновної гліциризинової кислоти C12H62O16, гліциризинова кислота, або тритерпеновий сапонін.

При гідролізі утворює гліциретинову кислоту C30H46O4 та 2 молекули глюкуронової кислоти.

Коріння рослини містить також флавонові глікозиди ліквіритин C21H22O9, ліквірітозид, ліквіритигенін (4,7-діоксифлавон) та глюкозу.

Міститься також циризинова гіркота – до 8,1%, ліквіритова кислота, трохи ефірної олії, від 11 до 30 мг аскорбінової кислоти, жовтий пігмент та аспарагін.

Коріння викопують лопатами чи плугами. Очищене або неочищене коріння сушать на відкритому повітрі, сухий корінь пресують у стоси.

Для медичних цілей використовують, крім солодки голої, солодку уральську (Glycyrrhiza uralensis Fisch).

Фармакологічні властивості
Сапоніни солодки подразнюють слизові оболонки, посилюючи секрецію залізистого апарату, у зв’язку з чим солодка входить до складу відхаркувальних, проносних та сечогінних засобів.

Препарати солодки сприяють загоєнню експериментальних виразок у тварин, малотоксичні. В останні роки виявлено здатність гліциризинової кислоти та продукту її гідролізу гліцирретинової кислоти подібно до кортикостероїдів затримувати в організмі іони натрію та підвищувати виділення калію.

Встановлено також зменшення під впливом гліциризинової кислоти вмісту вітаміну С у надниркових залозах (Kraus).

Виявлено гальмуючий вплив гліциризинової та гліцирретинової кислот на розвиток «формалінового артриту» у щурів.

Застосування у медицині
Солодковий корінь застосовують при захворюваннях верхніх дихальних шляхів як відхаркувальний, пом’якшувальний та протизапальний засіб.

Застосовують також як легкий проносний засіб при хронічному запорі. Останнім часом препарати солодки намагаються використати при бронхіальній астмі у дітей.

Незважаючи на зусилля багатьох зарубіжних авторів запровадити препарати солодки у клініку як кортикостероїдоподібні засоби, вони досі застосовуються лише у тих напрямках, у яких вживалися у минулому.

Гліциризинова кислота, якою в корінні солодки міститься до 15%, надає їй солодкого смаку. Це дало можливість застосовувати гліциризинову кислоту в лікувальному харчуванні хворих на цукровий діабет, наприклад, у Японії, де заборонено сахарин.

Однак кортикостероїдоподібна дія гліциризинової кислоти, мабуть, обмежує її застосування як замінника цукру.

Порошок солодки використовують також у фармацевтичній практиці як основу для пігулок та для покращення смаку та запаху ліків.