ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА SORBUS AUCUPARIA L.

Дерево до 15 м-коду висоти, сімейства розоцвітих (Rosaceae). Листя чергове, 4-7-парне, квітки біле, з неприємним запахом триметиламіну, зібране в щитковидне суцвіття (до 10 см у поперечнику), розташоване на кінцях гілок.

Плоди кулясті або овальні, соковиті, оранжево-червоні, до 1 см у поперечнику, кислі, терпкі та гіркуваті на смак.

При настанні заморозків гіркий смак горобини зникає. Цвіте у травні – липні, плоди дозрівають у вересні. Збирають восени, до настання заморозків, зрізають цілі китиці.

Плоди горобини містять: криптоксантин, різні цукру: глюкозу – до 3,8%, фруктозу – до 4,3%, сахарозу – 0,7%, сорбозу, сорбірит; кислоти: яблучну – до 2,8%, винну та лимонну; ціанін-хлорид, незначна кількість дубильних речовин (0,3%), ефірна олія.

Насіння горобини містить до 22% жирної олії. У плодах горобини виявлені вітаміни: Р (кверцетин, ізокверцетин, рутин) – 2600 мг%, каротиноїди – 27 мг%, токоферол – 4,4 мг%, рибофлавін – 8 мг%, антоціани (у тому числі ціанідин) – 795 мг% , дубильні речовини – 610 мг%, фосфоліпіди (кефалін, лецитин) – 70,4 мг%, пектинові речовини – 2%.

Кислотність у перерахунку на яблучну кислоту – 5,95%. Міститься також шестиатомний спирт сорбіт (25,3%) та парасорбінова кислота.

Фармакологічні властивості
Важливим хімічним компонентом ягід горобини є пектини, здатні до желеутворення у присутності цукрів та органічних кислот.

Пектини перешкоджають надмірному бродінню вуглеводів, що проявляється придушенням газоутворення у кишечнику. Желеутворюючі властивості пектину сприяють зв’язуванню ендогенних та екзогенних токсинів та виведенню надлишку вуглеводів.

Парасорбінова та сорбінова кислоти горобини, виявлені понад 100 років тому, лише останніми роками привернули увагу дослідників. Виявилося, що вони гальмують зростання мікроорганізмів, грибів та плісняв. Їх застосовують як консерванти харчових продуктів.

Горобина здавна застосовувалася в народі як жовчогінний засіб, і лише недавно з’ясовано, що жовчогінні властивості горобини пов’язані з сорбіновою кислотою та сорбітом.

Жовчогінна та холеретична дія сорбіту підтверджена у дослідах на тваринах.

Сорбіт знижує вміст жиру в печінці та холестерину в крові. Аналогічно діють порошок та паста з плодів горобини.

У механізм жовчогінної дії послідовно включаються: подразнення сорбітом слизової оболонки дванадцятипалої кишки, вивільнення холецистокініна; останній викликає скорочення жовчного міхура та одночасне розслаблення сфінктера Одді.

Жовчогінна дія ягід горобини обумовлена ​​участю як сорбіту, а й інших речовин (амігдалін, органічні кислоти).

У ряді країн ще з початку 20-х років сорбіт застосовується як замінник цукру.

Сорбіт виявився ефективним також при хронічному запорі, що супроводжується захворюванням жовчних шляхів. Він повільно всмоктується і діє подібно до сольового проносного. Проносна дія проявляється у перші 3 години після прийому.

Амігдалін, що міститься в ягодах горобини, підвищує стійкість тварин до кисневого голодування. Він запропонований як препарат радіо- та рентгенозахисної дії.

В основі механізму дії амігдаліну лежить захист дихальних ферментів від руйнування шляхом утворення з ними тимчасового зв’язку.

Амігдалін підвищує стійкість організму до гіпоксії; мабуть, із цією його властивістю пов’язане застосування в народі ягід горобини при чаді – їх дають жувати хворому.

Крім того, є дані про участь амігдаліну у відновленні сульфгідрильних груп та захист жирів від переокислення, що виправдовує народний досвід застосування горобини при атеросклерозі.

Ягоди горобини застосовують у свіжому та сушеному вигляді як лікувальний та профілактичний засіб при станах, що супроводжуються вітамінною недостатністю.

Сік із свіжих ягід рекомендується при зниженій кислотності шлункового соку – по 1 чайній ложці перед їжею.

Сухі та свіжі ягоди горобини використовують як вітамінний засіб у поєднанні з кропивою та шипшиною.

Вітамінна суміш № 1: 7 частин ягід горобини та 3 частини листя кропиви; суміш № 2: рівні частини плодів горобини та шипшини.

Столову ложку суміші заварюють 2 склянками окропу, кип’ятять 10 хв, настоюють 4 години. Приймають по півсклянки 2-3 десь у день.

Сік із горобини витягають також цукром: 1 кг плодів горобини промивають, засипають 600 г цукру, настоюють 3-4 години. Потім кип’ятять протягом півгодини. Приймають по 1 столовій ложці перед їдою 3-4 десь у день.

З ягід горобини готують кисло-солодкі настої чи морси. Ягоди в кількості 40 г подрібнюють у ступці, заливають 200 мл окропу, настоюють 4 години, проціджують через три шари марлі та у фільтрат додають цукор за смаком.

Сироп готують наступним чином: 100 г ягід розтирають у ступці, заливають 200 мл окропу, настоюють 4 години, проціджують. У цукровий сироп додають до смаку настій горобини.

У домашніх умовах із ягід горобини готують желе. Горобину збирають після заморозків або спеціально проморожують у морозильнику.

Промивають, заливають водою (на 1 склянку ягід беруть 2 склянки води), кип’ятять 10-15 хв, масу віджимають і уварюють з 1 кг цукру до 2/3 первинного об’єму. Розливають у гарячому вигляді та закупорюють.

У продукті зберігаються в основному пектини та речовини з Р-вітамінною активністю; аскорбінова кислота руйнується.

У харчовий раціон хворих на діабет і ожирінням додають пектинсодержащіе овочі та фрукти, у тому числі порошок з горобини, з метою зв’язування в кишечнику частини вуглеводів.

Органічні кислоти, що містяться в горобині, відносяться до слабких кислот, що сприяє олужнюванню організму і перешкоджає газоутворення в кишечнику.

У народній медицині горобина застосовується як сечогінний при утворенні каменів у нирках та сечових шляхах.

Широке застосування плоди горобини знаходять у харчовій промисловості. Готують пастилу та желе (як вітамінні засоби), сурогати чаю та кави.

Препарати горобини протипоказані за підвищеної кислотності шлункового соку.