ЛЬОН ЗВИЧАЙНИЙ LINUM USITATISSIMUM L.

Однорічна трав’яниста рослина з тонким стеблом висотою 60-150 см, з численними черговими вузьколанцетними або лінійними листами довжиною 4-5 см, сімейства льонових (Linaceae).

Квітки на довгих квітконіжках, світло-блакитні, рідше білі, зібрані на верхівках стебел в розкидистих суцвіття.

Плід – куляста коробочка з 10 насінням. Цвіте у червні – серпні.

Насіння служить для отримання жирної лляної олії.

Льон, що використовується на насіння, прибирають у фазі жовтої стиглості, з побурілими коробочками.

Насіння містить ефірну олію (30-48%), до складу якої входять гліцериди ліноленової (35-45%), лінолевої (25-35%), олеїнової (15-20%), пальмітинової та стеаринової кислот; слиз – 5-12%, білок – 18-33%, вуглеводи – 12-26%, органічні кислоти, ферменти, вітамін А.

Рослина, особливо проростки льону, містить до 1,5% глікозиду лінамарину, що розщеплюється ліпазою на синильну кислоту, глюкозу та ацетон.

В оболонках насіння знайдено високомолекулярні сполуки, що дають при гідролізі лінокафеїн, ліноцинамарин.

Застосування у медицині
У медицині застосовують насіння льону, лляну олію та отриманий із лляної олії препарат лінетол.

Насіння льону, залите водою, через 2-3 години набухають і виділяють слиз. Цей слиз вперше запропонував застосовувати Трояновський в 1888 замість імпортного гуміарабіка, а Н. П. Кравков в 1901 опублікував метод застосування слизу для медичних цілей.

Прийнята всередину, вона надає обволікаючу дію, покриває слизовою оболонкою шлунка, має протизапальну дію.

Слиз насіння застосовується внутрішньо при запаленнях стравоходу, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, ентеритах, колітах.

При запаленнях прямої кишки та геморої рекомендують лікувальні клізми. Для їх приготування столову ложку лляного насіння заливають склянкою окропу, настоюють 2-3 години, застосовують на одну клізму по 50 мл злегка підігрітого слизу.

У тих випадках, коли пряма кишка різко роздратована і хворий не може утримати рідину, кількість слизу зменшують до 20-30 мл відповідно вводячи її частіше.

Слизові лікувальні клізми призначають хворим на дизентерію (поряд з антимікробними препаратами), особливо в період одужання.

Після клізми необхідно полежати щонайменше години. Тому якщо хворий повинен працювати, клізму застосовують 1 раз на ніч; якщо він знаходиться на домашньому режимі, слизові оболонки клізми можна застосовувати 2-3 рази на день.

Слиз можна використовувати при отруєнні засобами: оцтовою есенцією, каустичною содою.

Готують її при цьому з цілого і зрілого насіння (1:30), застосовують по 1 столовій ложці 8-10 разів на день перед їжею.

Слиз перешкоджає всмоктування токсичних речовин із травного тракту до крові.

Застосовують слиз у комплексі коїться з іншими лікувальними заходами.

Зовнішньо слиз використовують при трофічних виразках, після рентгенівського опромінення.

Насіння льону заливають окропом і всю масу в марлевому мішечку накладають на уражене місце в теплому вигляді.

Насіння вживає і як щадний проносний засіб, підмішуючи в їжу по чайній ложці.

Набухаючи і довго не перетравлюючись, слиз механічно розтягує кишечник, посилює його скорочення, прискорює просування харчової маси.

Секреторну та моторну функцію шлунково-кишкового тракту посилює алкалоїд лінамарин, що міститься в оболонці насіння.

Є інший спосіб застосування насіння як проносного засобу. Беруть столову ложку цілого насіння, заливають 2 склянками окропу, збовтують протягом 10 хв, проціджують через марлю і приймають вранці натще по півсклянки.

При проносах слиз насіння льону має деяку закріплюючу дію.

Лляна олія застосовують як проносний і сечогінний засіб при жовчнокам’яній хворобі та холециститах по 1-2 столові ложки.

При запорах – натще, при холецистит – під час їжі.

Його використовують у дієтичному харчуванні у хворих з порушеним жировим обміном, з атеросклерозом, ішемічною хворобою серця, мозку, гіпертонічною хворобою, цукровим діабетом, при цирозах печінки, гепатитах, жирових гепатозах (жирова дистрофія печінки).

Лляна олія, як і інші рослинні жири, містить мінімальну кількість холестерину та велику кількість ненасичених жирних кислот.

Експериментами на тваринах та клінічними дослідженнями встановлено, що вживання з їжею ненасичених жирних кислот знижує вміст холестерину та підвищує концентрацію фосфоліпідів у крові та коефіцієнт фосфоліпіди/холестерин.

Що цей коефіцієнт, тим менше можливостей відкладення холестерину в стінках судин.

Механізм гіпохолестеринемічної дії рослинних олій полягає у зв’язуванні жовчних кислот, що містяться в олії, поліненасиченими жирними кислотами.

Крім того, рослинні олії і жирні кислоти мають послаблюючу і жовчогінну дію.

Поєднання цих факторів – збільшення жовчовиділення, прискорення просування харчової маси та посилене зв’язування холестерину в кишечнику ненасиченими жирними кислотами – створює оптимальні умови для виведення холестерину з організму.