ЦИБУЛЯ ALLIUM СЕРА L.

Багаторічна цибулинна рослина сімейства лілейних (Liliaceae) з великою сплюснутокулястою цибулею, покритою червонуватими, білими або фіолетовими оболонками.

Листя дудчасте, стебло товсте, до 1 м у висоту, здуте. Квітки непоказні, на довгих квітконіжках, зібрані кулястими парасольками.

Батьківщина – Південно-Західна Азія. в Україні культивується всюди, вживається у їжу.

Плодоносить у серпні – вересні.

У цибулинах міститься 0,01-0,05% ефірної олії, що містить дисульфід CH12S2; 10-11% цукрів, у тому числі фруктоза, сахароза, мальтоза, інулін; вітаміни С, В1, провітамін А, флавонід кверцетин.

У листі («перо») містяться вітаміни С, В2, провітамін А, а також лимонна та яблучна кислоти та ефірна олія.

В екстракті з цибулин американські дослідники виявили простагландин.

Простагландини відносяться до класу жирних кислот; основою їх будови є простанова кислота, що складається з 20 членів вуглецевого ланцюга, частково включеного в циклопентанове кільце.

Попередниками синтезу простагландинів в організмі є ненасичені жирні кислоти. Тому можна думати, що пошуки простагландинів рослинного походження можуть бути успішними при вивченні рослин, що містять ненасичені жирні кислоти (льон, соняшник, календула тощо).

Фармакологічні властивості та застосування
Спиртова витяжка цибулі надає стимулюючий вплив на серцеву діяльність, гладку мускулатуру та секреторну функцію залоз травного тракту.

Виявлено також бактерицидні властивості препарату та активність щодо трихомонад. Є повідомлення про антисклеротичні властивості цибулі.

Препарати цибулі ріпчастої застосовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, атоніях, колітах зі схильністю до запори, при легеневих захворюваннях, при гіпертонічній хворобі, що протікає на тлі атеросклерозу; при деяких гінекологічних захворюваннях; використовують як засоби, що підвищують апетит.