Не секрет, що титул “цар” до русі прийшов з орди. Історики інколи це згадують, але в жодному разі не акцентують на цьому увагу. А варто було б…

Найцікавіше тут те, як в орді міг з’явитись такий православний титул, як “цар”? Насправді, у відповіді на це питання криються дуже велика інтрига, котра мала значний вплив на нашу історію. Справа в тому, що титул “Цар” надавався лише православною церквою. І, чомусь, першим, хто отримав такий титул, був цар Батий.

Батий, син Джучі, із спадку від діда Чингізхана, за монгольськими літописами, отримав ще не завойовані землі Русі. Так літописці гарно виразились про те, що Батий не отримав нічого, точніше, дулю з маком.

Джучі був старшим сином Чингізхана, але решта братів його не визнавали, оскільки Чингізхан забрав його мати з полону, згвалтовану і вже вагітну. І хоч сам Тімучін відносився до Джучі як до рідного сина, брати після смерті батька, відмовились ділитися спадком з його сином Батийом.

Тому батий змушений був піти на службу, а пішов він служити фактично до русинських найманців. Справа в тому, що Чінгізхан, ведучи активні бойові дії на півдні монгольської імперії, побоювався нападу з боку Русі. Щоб убезпечити себе від нападу він найняв, русинів на службу, поселивши їх у прикордонній зоні. Всім, хто пішов на службу до Чінгізхана, було надано великі земельні наділи, коней волів і щорічне утримання. Достеменно відомо з монгольських документів те, що за першим заїздом було заселено десять тисяч найманців, хача в часи Батия їх могло бути більше.

Батий, будучи все ж таки принцем, швидко став темником (туменбаші) русинських найманців, котрим за службу продовжувала платити монгольська імперія. Маючи тісні зв’язки з сусідніми болгарами, Батий маючи військо і вплив, вступив у боротьбу за владу в самій Болгарії тоді, коли там розпочалась смута. Хоч Батий і не мав значного авторитету і війська, щоб перемогти в боротьбі за владу, але він таки переміг, завдяки допомозі своїх братів монголів, котрі вислали йому в допомогу стотисячне військо.

Так, Болгарія стала першим регіоном Улуса Джучі. Та незважаючи на те, що владу у болгарії Батий грубо захопив, він зумів завоювати любов і вірність болгар за декілька років. Будучи гарним політиком, він створив культ великих тартарів, котрими проголосив усіх своїх підданих. Було встановлено політичні зв’язки з Руссю та Візантією. Скориставшись конфліктом між православною церквою та князями русі, котрі відверто почали відсторонювати християнську церкву від держави, Батий відвідав Візантію, прийняв хрещення і корону. З тих пір, навіть християнські літописці називають його царем.

Про православну приналежність Батия намагались не згадувати, але його діти і внуки були відомими православними діячами, а його племінник Петро Ординський причислений РПЦ до лику святих.

Саме тому, орда ніколи не нападала на Константинополь – найбагатше місто світу, котре було ціллю всіх відомих завойовників тих часів. І, навпаки, переслідуючи цілі православної церкви, пішла на завоювання розбитого і збіднілого Ерусалиму.

Правнуки Батия відмовились від православної віри на користь мусульманства.

Одним з наступників Батия, котрий успадкував царський титул, став Іоан Грозний. Але успадкував він титул не тому, що був Рюриковичем, як намагаються довести пропагандисти, а як правнук Тулунбек-ханум (Дружини Мамая, доньки хана золотої орди Бердібека). Після припинення роду Володимирських (Роду Іоана Грозного), наступником титулу Великий Князь стали князі Шуйські, але вони не мали права ни титул “Цар”, оскільки не були нащадками Батия. Тому у боротьбу за титул вступили Два роди: Годунови (Наступники ординського мурзи Чета), та Романови (Нащадки Андрія Кобили). Андрій Кобила був підданим Золотої Орди і був радником при Московському князі саме від орди, а таке становище він, не маючи знатного ординського походження, міг отримати в орді лише за наявності знатної дружини. Стогодні, імені його дружини невідомо, або ж свідомо видалено. Однозначно те, що саме ординське походження надавало Романовим і Годуновим право сперечатися за царську корону, котрого не було навіть у князів Шуйських (Нащадків великих князів Володимиро-Суздальських).

Хоча під час смути Василь Шуйський таки став останнім царем із Рюриковичів, але це лише тому, що він був обраний народом Москви. Незважаючи на це, більшість московської і церковної знаті не визнавали Шуйського законним царем і, зрештою, в результаті заговору Шуйський був скинутий боярами, на чолі з Романовим. І царський престол таки дістався Романовим.