Втікаючи від розправи Риму, котрий оголосив їх єретиками, учні Ісуса прийшли до великого кагана Вольги, котрого римляни називали Атила.

У вдячність за захист, вони дали Вольгу таємні слова Ісуса, котрі дали йому змогу об’єднати велику кількість народів з різними мовами і віруваннями. Ці таємні слова зберігались великими каганами і єднали народи тисячі років, як «Меч Ісуса».

Текст проповіді, відомої, як “Меч Ісуса” став основою об’єднання різних етнічних віросповідань у єдину церкву “Етнічний гностицизм”. 

Проповідь:

“Не складно відокремити істинне від хибного.

Істинне завжди йде з джерела,

Котре здатне наповнити, а хибне є порожнеча.

Світло і тепло походять від вогню, тому вони істинні.

Темрява і холод не мають джерел і тому вони хибні.

Адже темрява – це лише відсутність світла,

А холод – це відсутність тепла.

Життя породжує життя, любов і тепло,

А смерть нездатна породжувати,

Адже смерть, це відсутність життя,

Смерть це пустота, в котрій ні світла, ні тепла.

Віра це вогонь життя – джерело світла та тепла.

Віра істинна, бо вона здатна наповнювати життя.

Зневіра це порожнеча, це відсутність змісту,

А порожнеча нездатна породжувати.

Порожнеча не здатна наповнювати.

Хто сховався від світла, опинився у пітьмі.

Хто відгородився від вогню, залишився холодним.

Хто відсторонився від віри, залишився порожнім.

Хто убезпечився від істини, залишився в брехні.

Є світло всередині людини світла,

І воно освітлює весь світ.

Там де він не освітлює, там – темрява.

Ми прийшли від світла,

Від місця, де світло походить від самого себе.

Ми діти, і ми вибрані Батька живого.

Спочатку було світло, що наповнювало порожнечу,

Світло було єдиним початком, що несе тепло.

Але не було нічого,

Що могло бути освітлене цим світлом,

Що могло б зігрітися у його променях.

У світлі не було сенсу.

Його тепло витрачалося в нескінченність,

І навколо нього була лише темрява.

Вічне джерело світла – Батько живий.

І тіло його було бездоганним настільки,

Наскільки може бути дано Богові Всевишньому.

Але не може світло бути світлом, якщо воно нічого не освітлює,

І тепло не тепло, якщо воно нічого не зігріває.

Як і любов не любов, коли вона не розділена.

І Отець наш живий приніс вічну жертву.

Віддав тіло своє в ім’я життя та любові.

З грудей його вийшло сонце, а обличчя його стало місяцем.

Очі його перетворилися на зірки, а подих став вітром.

Думки його стали небом, а сльози дощем та снігом.

Прославте Отця, за жертву в ім’я життя,

Бо ним народжений світ, який ми знаємо.

Він віддав світові своє тіло, а серце віддав нам.

Бо небеса відкрилися, і на землю впало серце його,

Там, де серце впало, там з’явилася чаша.

А з цієї чаші пролилося життя на нашу землю.

Серце батька – священний камінь.

А чаша – вічне джерело життя.

Блаженний той, хто торкнувся священного каменю,

І чистий той, хто випив із Чаші Життя.

Це небо минеться, і те, що над ним, минеться,

І ті, що мертві, не живі,

І ті, що живі, не помруть.

Велике дерево життя приховує таємницю всесвіту.

У всього живого є єдиний початок – живе джерело.

У дерева є єдиний початок і багато гілок,

Але кожна гілка лише продовження дерева.

Кожна гілка була перед тим, як з’явилася.

Її початок там, де почалось дерево, а вона його продовження.

Блаженний той, хто був до того, як народжений,

Бо він не пізнає смерті, і весь світ підкориться йому.

Батько наш небесний – живе джерело.

Хто пізнав Отця, скуштував із джерела,

Пізнавши, що Отець у ньому, а він у Отці.

Хто пізнав себе, скуштував із джерела,

Пізнавши, що він був до того, як народжений.

Коли він дивиться на світ, Батько у ньому радіє.

Він милується світом, котрий породив.

Він дивиться на ближнього і радіє,

Бо бачить дитя, народжене ним доти,

Як він був народжений.

Нехай старий семидесяти років

Подивиться на дитину семи днів,

Вони стануть одним цілим і не пізнають смерті.

Бо багато перших стануть останніми,

А останні стануть першими.

Нехай чоловік гляне на свою дружину,

А дружина бачить чоловіка.

Вони стануть єдиним цілим і не пізнають смерті.

Бо вони є початок і продовження,

Вони є першими і останніми.

І не питайте, яким буде ваш кінець.

Чи відкрили ви початок, щоб шукати кінця?

Бо на місці, де початок, там буде кінець.

Блаженний той, хто стоятиме на початку:

І він не пізнає кінець, і він не зазнає смерті.

Зважайте на істину, оскільки вона з живого джерела.

Напийтесь з джерела істини, бо вона подібна до лева.

Лев вільний і норовливий, але він лев.

Не можна змусити істину служити чиїмсь цілям,

Як не можна змусити лева служити комусь.

Людині не дано підкорити лева,

Але дано ним насолоджуватися.

Блаженний чоловік, котрий насолоджується левом,

Бо лев стане чоловіком.

І горе тому, ким насолоджується лев,

Бо істина переможе брехню.

Пізнай істину і насолодись нею, як водою з живого джерела,

Бо істина живить смиренних і пожирає лукавих.

І немає нічого потаємного, що залишилося б нерозкритим.

Коли ви пізнаєте себе, тоді ви будете пізнані і ви дізнаєтесь,

Що ви – діти Батька живого.

Якщо ж ви не пізнаєте себе, тоді ви в злиднях і ви – бідність.

Не збирають винограду з терну

І не пожинають смокв з верблюжих колючок.

Вони не дають плоду.

Добра людина виносить добре зі свого скарбу.

Зла людина виносить погане, зі свого поганого скарбу,

Яке в його серці, він каже погане,

Бо з надлишку серця він виносить погане.

І не вірте тим, хто вірить у зло.

Бо тільки добро істинне.

І як пітьма, це відсутність світла,

Як холод це відсутність тепла,

Так і зло живе там, де немає добра.

І не кажіть, що ви не зробили нічого поганого,

Якщо не зробили нічого доброго.

І не кажіть, що зробили добро,

Якщо ви не робите його постійно.

Бо там, де спалахнуло світло,

Там і досі темрява.

І лише там, де світить світло, там світло.

Люди подібні до риби, яка живе в річці,

Течія річки завжди відносить подалі від джерела.

Риба завжди перебуває в русі,

Щоб залишатися у спокої.

Як тільки риба зупиниться,

Течія віднесе її від джерела.

Подібно до риби, людина,

Яка не прагне до свого Батька, віддаляється.

Лише ті, хто прагне Отця,

Будуть поруч з ним,

Тільки рух забезпечить спокій у стихії,

Котра вирує з джерела.

Нехай той, хто шукає, не перестає шукати,

Доки не знайде,

І, коли він знайде, він буде вражений,

І, якщо він вражений, він буде здивований,

І він царюватиме над усім.

Якщо вас спитають, який знак вашого вчення,

Відповідайте: Наш знак, це рух та спокій.

Уподібніть людину рибі, яка живе в морях,

Живе гірських річках, у лісових озерах та оазисах пустелі.

І у домашніх водоймах може жити риба.

Але не може жити риба без своєї стихії.

Як не може людина жити без своїх витоків.

Не можна рибу змусити гавкати як собаку.

Не можна людину змусити молитися за каноном.

Бо прагнення до батька виходить із душі його.

Не брешіть, і те, що ви ненавидите, не робіть цього.

Бо все відкрито на небі.

Бо немає нічого таємного, що не буде явним,

І немає нічого потаємного,

Що залишилося б нерозкритим.

Якщо ви постите, ви зародите в собі гріх,

І, якщо ви молитеся, ви будете засуджені,

І, якщо ви подаєте милостиню,

Ви заподієте зло вашому духу.

І якщо ви приходите в якусь землю і йдете до селищ,

Якщо вас приймуть, їжте те, що виставлять.

Тих, які серед них хворі, лікуйте.

Бо те, що увійде до ваших уст, не опоганить вас,

Але те, що виходить із ваших вуст, це вас опоганить.

Я дам вам те, чого не бачило око,

І те, чого не чуло вухо,

І те, чого не торкнулася рука,

І те, що не увійшло до серця людини.

Бо воно є Царство Небесне.

Воно подібне до зерна гірчичного,

Найменшому серед усіх насіння.

Коли ж воно падає на оброблену землю,

Воно дає велику гілку і стає укриттям для птахів небесних.

Якщо ті, що ведуть вас, кажуть:

Ми знаємо істину та приведемо вас до неї! – Облиште їх.

Бо нерозкрита істина гірша за брехню.

Якщо ті, що ведуть вас, кажуть вам:

Дивіться, царство у небі!

– Тоді птахи небесні випередять вас.

Якщо вони кажуть вам, що воно – у морі,

Тоді риби випередять вас.

Але царство всередині і навколо вас.

Якщо ж вам розкриють істину, і ви пізнаєте її,

То ви пізнаєте Отця, який усередині вас.

Всі ми маємо єдиний початок і всі ми його продовження.

Усі ми гілки єдиного дерева.

І як усі гілки тягнуться до сонця,

Так і кожна людина тягнеться до істини,

Бо істина є джерелом світла і тепла.

Якщо ті, що ведуть вас, кажуть вам:

Ось цар, то біжіть від них щосили,

Бо в Царстві Небесному немає іншого царя, крім істини.

І якщо вам кажуть: ось істина!

Зупиніться. Напийтеся з живого джерела.

Бо тому, хто знає шлях, поводир не потрібен.

Все має єдиний початок, а всі ми є його продовженням.

І початок наш священне джерело життя.

Початок наш – Батько небесний.

Хто каже, що людина грішна, той сумнівається у Батьку її.

Бо навіть на ясному місяці є плями.

Але той, хто прагне світла, той бачить світло.

А той, кого пожирає пітьма, бачить плями.

Ми бачимо скалку в оці ближнього,

Але у своєму оці колоди не помічаємо.

Бо людина подібна до риби, яка прямує до джерела.

Вона вибивається з сил, але близька до джерела.

Вона не помічає нічого, вона мислить лише про джерело.

Але інші риби засуджують її, вказуючи на помилки.

Вони не варті її уваги, бо вона прямує до джерела.

Тих же, хто засуджує інших, забирає течія.

Бо вони не прагнуть джерела, вони зайняті осудом.

Спрямований до Батька, нехай не дивиться на суддів.

І роблячи добро, нехай не зупиняється.

Хто вчинив зло, покається і добром прокладе шлях до Отця.

Той, хто робить добро вже поруч із Отцем.

Засуджуючий ніколи не прийде до Батька.

Бо він не зробив нічого доброго і нічого поганого.

Він залишив джерело разом із течією.

І якщо вас намагаються поділити,

Якщо будують між вами межі,

Зламайте їх і не дивіться у їхній бік.

Бо в межах суть хижа.

Хижа істота мітить свої межі,

Щоб встановити владу над життям,

Щоб харчуватись життям інших.

Мирне ж стадо не знає меж.

Не нападають корови на кіз та вівці на коней.

Їм не треба боятися одне одного.

Їм треба боятися лише тих хижих тварин,

Котрі поділяють їх межами.

І коли вам кажуть: ми різні! – не дивіться у їхній бік.

Бо немає на дереві життя двох однакових гілок.

Дерево життя – це єдність різноманітного.

Людина має дві руки і вони різні.

Не знає ліва рука того, що вміє права,

Але й половина того, що вона вміє, неможливо без лівої.

Людина має дві руки.

Якщо відібрати в неї одну,

У неї залишиться пів руки.

Хто має вухо, нехай почує.

І якщо ви побачили язичника,

Він схилився перед своїм кумиром,

Вклоніться і ви, бо все має єдиний початок.

До якого храму б ви не увійшли,

Всі шляхи ведуть до Отця.

І якщо язичник входить до вашого храму,

Не женіть і не повчайте його,

Бо ніхто не має права стати між Батьком та дітьми його.

Бо опоганює храм не той, хто до нього входить,

А той, хто з нього виходить.

І якщо вам кажуть: Храм священніший за людину!

Ті недостойні ваших вух.

Бо людина скарб, даний світові Батьком,

А храм, творіння рук людських.

І не думайте що слова ці принесуть вам мир,

Бо не мир я вам приніс, а меч.

Я кинув вогонь на землю і бережу його,

Доки він не запалає.”