Сьогодні всім відомий іудаїзм, як етнічна релігія єврейського народу, але мало хто знає про те, що сучасний іудаїзм по суті не є етнічною релігією. Історія сучасного іудаїзму розпочалась лише у шостому столітті до нашої ери, і більш відповідною для нього є назва “авраамізм”.

Справжній етнічний іудаїзм суттєво відрізнявся від “авраамізму”. На відміну від авраамізму, котрий сповідував бога Яхве, іудаїзм сповідував бога Ела. Суттєво і те, що Яхве, взагалі, не був єврейським богом, а Ел, по своїй суті, вважався пращуром (батьком усього живого). По своєму змістовному наповненню, давній іудаїзм був схожий на інші розповсюджені релігіі, у т.ч. єгипетську, скіфську і кельтську.

У шостому столітті до нашої ери, авраамісти, опираючись на єгипетський досвід, створили свою церкву в іудеї. Незважаючи на те, що змістовне наповнення авраамізму багато в чому запозичене з іудаїзму (ієрархія архангелів і ангелів запозичена з давньої релігії бога Ела), основоположні поняття авраамізму суттєво відрізнялись від іудаїзму. В першу чергу авраамізм відиоаився від філософії дерева життя. Світ був не народжений Елом, а створений богом Яхве. Людина перестала бути нащодком Ела, а стала його творінням, суть якого заключалась у служінні (рабстві) своєму творцю. Церква, при цьому, перетворилась із духовно-культурного інституту в інститут влади, котрий став виразителем волі Творця на землі.

Він включав в себе всі атрибути владних структур, починаючи з жорсткої ієрархії і закінчуючи пропагандою законослухняності. Авраамізм перетворив заповіді в закон, і ввів поняття гріха.  Якщо в етнічному іудаїзмі життя за заповідями було основою праведності, то за авраамізму заповіді стали законом, за порушення якого, рабів “божих”, окрім покарання у загробному житті, могли покарати представники влади і в цьому житті. Авраамізм підносив владу до небес і зводив її до представництва волі Бога на землі. Для більшої покірності народу, був створений культ падшого янгела (Диявола, Сатани), котрий повстав проти Бога і був переможений його військом. тепер падший янгол бродить по світу і полює на душі людей. Цей культ давав змогу відлякувати народ від бунту, оскільки бунтівники проти влади вважались послідовниками зла, котре уособлював падший янгол.

Авраамізм відрізнявся досить недолугою філософією, розрахованою на малосвідчені верстви населення. Але цей недолік з лихвою компенсувався провладністю цієї філософії. Вчення авраамістів було розраховане на те, що воно мало нав’язуватись разом зі страхом перед каральними органами влади.

У першрму столітті нашої ери, переважна більшість іудеїв сповідували авраамізм, але в народі все ще були живі міфи і легенди давнього іудаїзму. Невдоволеність народу авраамізмом почала зростати тоді, коли іудея була окупована римом. Авраамісти (книжники і фірисеї) продовжували політику покори владі, незважаючи на те, що ця влада була окупаційною. Саме тому, в цей час великої популярності набирали бунтівнв вчення, котрі опирались на давній іудаїзм. Одним із таких лідерів, котрий пропагував філософію дерева життя і Бога-Батька, був і Ісус, котрий пропагував нову філософію єдності і вільнодумства, що опиралась на давній етнічний іудаїзм. Ознайомившись з іншими етнічними віровченнями, Ісус прийшов до висновку, що філософія дерева життя, котра притаманна майже всім релігіям світу, може стати єднаючою філософією, котра принесе мир у світ.

Незважаючи на це, до третього століття нашої ери етнічний іудаїзм був повністю витіснений із культурно-духовного життя іудеїв. Іудейський авраамізм, хоч і насичений традиціями етнічного іудаїзму, але повністю позбавлений його філософії. Тому за останні 1700 років, іудейський авраамізм став вважатись іудаїзмом і сприймається, як єдина етнічна релігія іудеїв.

Сьогодні, на теренах Київської Русі, русинство, як етнічна релігія, перебуває у такому ж стані, в якому перебував етнічний іудаїзм у часи Ісуса.

Православна церква, котра вже встигла насичити свої обряди етнічними традиціями русинів, претендує на етнячність своєї релігії і намагається повнястю витіснити давню філософію дерева життя, котру сповідував навіть Ісус. При цьому, будучи аврааміською, РПЦ намагається використати для цього владу.